«Книга про Святого Духа, до святого Амфілохія, єпископа Іконійського» є другим великим богословським твором св. Василя. Привід для його написання має власну історію, що дозволяє точно датувати цю працю і з'ясувати сучасну йому богословську обстановку. Під час одного богослужбового зібрання у Кесарії Каппадокійській на честь св. мученика Євпсихія, тобто 7 вересня 374 р., св. Василь дозволив собі вимовляти доксологічну формулу по-різному. То він говорив, як до цього народ і був привчений: «Слава Отцеві, через Сина, у Святому Дусі», то «Слава Богові Батькові з Сином і Святим Духом». Така зміна звичної славослівної формули зробила чимало збентеження серед віруючих. У той час, сповнений напруженої боротьби за ідею Святої Трійці і за словесні висловлювання її, народ готовий був у кожному новому виразі бачити замах на догматичну вільність, на віросповідну неточність, отже на джерело прихованого лжевчення. Присутній при цьому богослужінні друг св. Василя, св. Амфілохій звернувся до нього з подивом і просив відповідних роз'яснень. Св. Василь дав їх у цьому трактаті, який і має назву «Книги про Святого Духа». Твір цей розпочато було писанням відразу після 7 вересня 374 р. і закінчено було, як нам свідчить лист 231-й, наприкінці наступного 375 року. Таким чином, воно є одним із пізніх творінь св. Василя, вже єпископа, коли йому було, отже, 46 років. Книга, мабуть, самим автором, розділена на 30 розділів і, крім того, на 79 розділів. Значення її безперечно велике, оскільки, крім згаданих раніше чотирьох листів св. Опанаса до Серапіона та твори Дідима Сліпця про Святого Духа, це є одним із найважливіших пневматологічних творів християнської давнини. Для всякого православного читача воно особливо цінне і за самою темою, і за висловленими в ньому думками. Архімандрит Кіпріан (Керн).