…Письменники часто - як кокотки, які мучаться, підбираючи сукню на вихід, - розмірковують над першою фразою своєї книги. Я ніколи не був винятком. Тому, за зрілим роздумом, беру першою фразою не свою. Я дозволю собі – як і Норман Мейлер у «Крутих хлопців», – процитувати майстра. Причому того, якого процитував і Мейлер. Американський письменник Апдайк. Він єдиний, хто вміє описати природу - а за ним і Мейлер - так, щоб це не виглядало викладом, що завжди виходить у поганих російських письменників кінця 20 століття. А інших російських письменників кінця 20 століття і не існує. За винятком, хіба що, мене. Але ж я письменник століття 21-го. Та і російським мене назвати важко — Мауглі світової літератури, я російський лише за формою, але одною з ними — Мейлером і Апдайком — крові. Чорнильна кров слів. А інший у письменників не буває.Якщо, звичайно, йдеться про справжніх письменників.