Друзі та колеги Сергія Никоненка сподівалися, що якось він запише те, що дуже дбайливо зберегла його пам'ять, що важливо і як біографія, і як хроніка епохальних подій, а головне як спостереження за розвитком особистості, як досвід становлення актора. Вийшла книга - цікава, мудра, весела; а там, де згадуються страждання і смуток, там є і віра, що КОХАННЯ все змінить на краще. Книжка як подорож, а починається вона у тому самому будинку, де колись жив Єсенін, у тій самій квартирі, де не раз бували і Василь Шукшин, і Микита Міхалков, і… «Стій, хто йде?!» Серьож остовпів - він ніяк не міг зрозуміти, звідки лунав голос. Нарешті помітив мене, і ми почали реготати. Він піднявся до мене в «підсклянник», де ми допили «кончалівку», а потім вирушили до нього на Сівцев Вражек, у його приголомшливу комунальну квартиру, населену незабутніми персонажами, серед яких я з того моменту прожив рівно півроку». Микита Міхалков, Народний артист РРФСР (цит. за книгою мемуарів «Територія моєї любові»)