От жив собі, можна сказати, не тужив титулярний радник у відставці Ігнат Сілаєв. Зі служби поперли, та й нехай — грошей не тільки кури, голуби залітні не клюють. Та й не нудно йому живеться в провінційному Топинську: то вовколака треба живцем виловити, то кілери від скривдженої імператриці заглянути на вогник, а то й зовсім друг-ведун потягне з собою в болота, щоб на смерть зчепитися з цілою зграєю русалок. Так ні, за якимсь лісовиком знову потягло на службу! Поманили чином колезького асесора, захистом від підступів імператорської дружини та особистим дирижаблем. Погодився. Сунувся в застиглий Якутськ з його духами і шаманами.