Весна тридцять третього року минулого століття. Столичний Харків приголомшений звісткою про самогубство Петра Хорунжого, яскравого прозаїка, невгамовного полеміста, літературного лідера свого покоління. Самогубець не залишив ні заповіту, ні записки, але в руках його прийомної дочки виявляється таємний архів письменника, в якому він з провидницькою точністю зумів передбачити долю близьких йому людей і зазирнути далеко в майбутнє. Ці розрізнені, дивні і часом болючі записи, своєрідна містична хронологія епохи, глибоко змінюють долі тих, кому довелося в них зазирнути… . Проте з кимось із персонажів автори мали можливість розмовляти і обмінюватися враженнями. Так виявилося, що ця книга — про кохання, окрім якого час нічого не залишив героям, і про те, що не варто довірятися ілюзії, ніби світ довкола нас стрімко змінюється.