«…Командир взводу мінно-розшукових собак старший прапорщик Коробков уже був рукою на нього махнув, але тут у пса виявилися несподівані здібності. На іспиті з вартової служби Мірошкін, напнувши «робу», спробував підійти до посту, що охороняється Караєм. Карай мовчки спостерігав за «порушником», що наближається. Замість почати гавкати, він підпустив «порушника» ближче і намертво вчепився в рукав свого давнього недоброзичливця. Коробков, вихопивши з кобури "макарів", розстріляв всю обойму над головою собаки. Але безрезультатно. Карай і вухом не повів, він абсолютно не реагував на гучну пальбу. Між вольєром Герди, де він народився, і гаражем знаходився міліцейський тир; і Карай настільки звик до пострілів, що не звертав на них жодної уваги. Після цього випадку вирішили його дресирувати вже за іншою програмою, як підривник та ліквідатор вогневих точок…»