Я думала, втрата пам'яті — це найгірше, що тільки могло статися. Забути, хто ти, звідки, це як їзда дорогою лише з правими поворотами. Все веде в одному напрямі. Напрямку, якого я хотіла уникнути, в темний тунель, в який мені потрібно було зайти, якщо я хотіла отримати відповіді. Але втрата пам'яті не була найгіршою. Дізнатися, ким я була і який секрет приховувала, було гірше. Непереборне тяжіння і пристрасть, що ми ділили разом з минулим, якого я не пам'ятала, створили абсолютно новий шторм. Ідеальний шторм двох божевілля. Яка ж я дурна, маленька рибка.