Вони жили тут від початку часів – дикі та кровожерливі. Вони вбивали один одного заради їжі. Але згодом з'явилися люди. Люди стали їхньою їжею. Вони – богами людей. Але коли людей стало багато, їм довелося ховатися і ховатися, шукати собі рабів, щоб люди продовжували добувати їм їжу, а вони дарували своїм рабам безсмертя. Але безсмертя стомлює і зводить з розуму. Безсмертя приносить самотність. До того ж рано чи пізно слуги починають змінюватися, бути схожими на господарів. Це дає їм нові здібності, але забирає рештки людяності. Їм залишається або вмирати, піднімаючись на дахи будинків, зустрічаючи світанок, або збиратися до груп і харчуватися людьми, як це роблять їхні господарі. Є ще третій шлях знайти собі заміну. Але дуже складно пояснити звичайній людині, що ти хочеш обміняти безсмертя та невразливість на кілька років життя, як проста людина.