Зараз сперечаються: чи це взагалі не було задумом Андропова? Не беруся судити певно. Але допускаю теоретично, хоча на практиці швидше за все сама структура склалася приблизно під час приходу Горбачова до Кремля. Система – це щось працююче, що взаємодіє в єдиному механізмі. А таємні суспільства, налагоджені в масштабах держави, яка взагалі прямим ходом летить у глухий кут, - це не система. Це операційне середовище, в якому виникають та вирішуються інтереси кланів, груп, «сімей» та об'єднань. Це набагато ефективніше і простіше традиційних «вертикальних» схем, які стійкі лише в одному випадку – якщо увінчані легітимним та стійким правителем (або непорушним інститутом, як у англосаксонському устрої). На роздоріжжі історії та перехрестях часів (сьогодні ми називаємо це турбулентністю) вертикальні системи руйнуються найопераційнішим середовищем. У залишку залишаються «сім'ї», до яких примикають «свої силовики» у погонах і без. У центрі сім'ї - посудина з філософським каменем, у якому виникає золото. Навколо – старійшини, носії князівських ярликів, наданих ханом або викуплених у нього. Поруч - сторожі та глашатаї, постільничі та стременні, гувернери-ректори для діточок, чаклуни, блазні та юродиві. І жерці. Кішки думають, що це ми живемо у їхніх будинках. І наше призначення – їх годувати та очищати лоток для какашок. Хіба вони не мають рації?..