І все в нього виходило не зовсім російською! Може, справді, лише тому, що — «володар слабкий і лукавий»? А що ж ми, що живуть через два століття? А ми, посміявшись досхочу над старанним учнем Лагарпа, який мліє в очікуванні містичних розмов з пані Крюденер, тривожно дивимося на годинник: не пропустити б сеанс пана Кашпіровського! Або, оглянувши конституційні потуги злощасного освіченого монарха, обертаємося до того ж блакитного екрану, щоб побачити картинки сучасного «цивілізованого» впровадження конституції десь на берегах Терека чи Німану. Тому що, як переконує читання цієї книги, кожен вік, кожен час здатний відкрити перед людиною можливість почати з гарячого прагнення обдарувати ближніх і далеких усіма благами, які тільки могли придумати розумні голови філософів-енциклопедистів, а закінчити так само гарячим прагненням облаштувати для далеких якнайбільше… військових поселень. І, закриваючи цю книгу, спантеличений читач, можливо, скаже не зовсім російською мовою: се ля ві!