«…Сильно блиснув клинок, Каліостро вихопив шпагу. Клинком б'є в повітрі, сопить, напружується. Раптом підстрибнув, окреслив на паркеті коло. Скрегоче сталь. Мови вогню біжать по рисі. У вогняне коло ступив Каліостро, замахав шпагою в усі кути зали. І куди блищав клинок, там гасли, ніби від удару вітру, вогні. Він пронизав шпагою повітря, збився з кимось у сутичці – його відкинуло з щаблів – хропучи, він кинувся знову…»