«Земля моя. Я і є земля ». Самюель - сімдесятирічний доглядач маяка і єдиний житель невеликого острова біля узбережжя африканської країни. Він доглядає свого саду, маяка і курчат, задовольняючись скромним життям. Тіла біженців часто викидає на берег його острова. Самюель розуміє, що уряду не має до цих нещасних людей, тому ховає їх сам. Але якось він виявляє, що один незнайомець все ще дихає. Рятуючи незнайомця, він відчуває дивну загрозу і занурюється у спогади про минуле: про життя, боротьбу за незалежність і свободу своєї країни, яку він програв. Його мучить почуття провини та сорому. У присутності незнайомця Самюель починає розмірковувати, як у юності: що означає володіти землею і належати їй? Як це – назавжди втратити свій дім? Роман увійшов у лонг-лист Букерівської премії 2021 року. У руках автора удари долі та невдачі цього антигероя набувають фактурної достовірності, від якої важко відвести погляд. На кожному кроці він розчаровує як себе, і інших. Ці розчарування нашаровуються одне на одного, як тіла, які він ховає під камінням. Цю книгу можна порівняти з "Жінкою у пісках" Кобо Абе. Ніякий короткий виклад сюжету не може віддати належне настільки ретельно зітканій історії, сила якої полягає в її продуманому темпі та чіткому розподілі деталей». - Лідія Мілет, оглядач The New York Times