Володимир Висоцький — людина-епоха, кумир мільйонів, той, чиї пісні залишаються актуальними і популярними навіть сьогодні, майже через півстоліття після його відходу, — і Марина Владі — знаменита французька кіноактриса з російським корінням, «чаклунка», ще з екрану що вкрала серця забороненого, або, як тоді казали, «опального», російського поета. Ще за багато років до їхньої зустрічі, побачивши її вперше на екрані, Висоцький знав, що Марина стане його дружиною. Скільки ж було між ними — палкі зізнання і несамовиті розставання, надії та розчарування, захоплення і спустошення, а ще — пишне весілля в Грузії, спільні поїздки за кордон, яких він домагався цілих 6 років, гучні сварки та зворушливі примирення… Усі телефоністки Союзу допомагали своєму кумиру розшукати кохану, якою б точкою земної кулі вона не була, і вмовляли її пробачити її, адже «він вас так любить». Любити так яскраво, так самозабутньо, безумовно, щиро, «на розрив аорти», напевно, можуть лише творчі люди… Він добивався її, завойовував її любов, писав їй вірші та присвячував пісні, а вона завжди була його ангелом-охоронцем, і скільки могла — зберігала і берегла свого коханого, борючись із епохою, країною, самою собою та з усім на світі, адже тоді здавалося, що все було проти них! 70 віз, 300 перельотів та тисячі годин розмов по телефону - любити на відстані нелегко. Для цього потрібна була абсолютна довіра та повне прийняття, і саме вони у них завжди були.