Оксерр — маленьке містечко, на вигляд тихе і спокійне. Крістоф Реньє, від імені якого ведеться оповідання, — симпатичний юнак, який пише розважальні статті на тему «вперше»: коли в Парижі вперше відбувся повний стриптиз, який поет вперше оспівав у віршах циліндр і т.д.Він живе із чарівною молодою жінкою, Еглантіною, молодша сестра якої, Прюн, яскрава представниця «сучасної молоді», балується наркотиками та займається наркодилерством. Його сусід, загадковий мсьє Леонар, удосконалюється у своїй професії танатопрактика. Він і є бальзамувальник. Навколо нього розгортаються трагічні події — зникнення людей, вбивства, напади, які стають дедалі частішими і в які залучається маса людей: поліцейські, гомосексуалісти, провінційні інтелектуали, еротомани, повії, бунтуючі анархісти... Звичайно ж йдеться. Домінік Ногез, який був автором діалогів для режисера Мокі (він теж з'являється в романі), робить численні замахи на добрі вдачі та добрий смак. Він доходить навіть до того, що представляє тріо Соллер — Анго — Уельбек, яке влаштовує «літературне шоу» на центральному стадіоні Оксерра. Під час читання роману то смієшся, то жахаєшся. Ногез, який детально вивчав ремесло бальзамувальника, не приховує від нас нічого: ми дізнаємося про всі тонкощі процедур, необхідних для того, щоб навести останній лиск на покійника. Фахівець з гумору, якому він присвятив численні есе, він вміло поєднує комізм і ерудицію, вибагливі стилістичні та граматичні дослідження з маревними вигадками та м'якою провокацією. Критик і романіст Домінік Ногез опублікував близько двадцяти творів »(Премія «Феміну» 1997 р.). У видавництві «Fayard» вийшло також його есе «Уельбек, як він є» (2003).