Ні думав, ні гадав дід Захар, що загине, захищаючи онуків-онучок, і що потрапить в інший світ не ким-небудь, а водяним. Тим більше, що це дуже цікаво, можна сказати, навіть цікаво. І головне, воля вільна, є, де розвернутися душі і роззудитися руці. Та й відміряно йому чимало, гуляй – не хочу. Ну а що часом богині миготять, та русалки у підпорядкуванні – так і дід ніколи водяним стати не планував. Головне – жити по совісті, а там вже як крива вивезе. нецензурна лайка!