Життя… воно часом б'є ключем. Та не простим гайковим, а від труб охолодження реактора корвета. Та ще прямий по маківці. Сьогодні ти капрал-абордажник, командир відділення огляду і абордажу, з непоганими для капралу без особливих зв'язків можливостями кар'єрного зростання. Є служба, яка подобається, є дівчина, яку любиш. І навіть фінансовий стан цілком собі непоганий. А завтра ти засуджений до довічного заслання поселенець на дикій планеті. Один серед багатьох, чужий серед чужих. І тільки стара рушниця, пара ножів і рюкзак зі тлом твоє. Ну і приблуджене щеня-калека. І що? І нічого. Ти звик до бою на борту космічного корабля? Тебе до цього відмінно підготували? Тобі вбили, що попереду все плаче, а позаду все горить? Так бійка на брудній вулиці нічим не відрізняється, хіба скорострільністю. Але головне не те, хто більше стріляє, а те, хто перший точно потрапив. А стріляти ти вмієш. І навіть думати вмієш, іноді. Так вперед, капрал, попереду величезний світ. Попереду незвідані гори, нові друзі та нові вороги. Нові загадки та нові горизонти. Свіжий вітер у обличчя і відблиски багаття на обличчі. Сплеск нових річок і смак води з нових джерел. Та й хто сказав, що не буде нового кохання?