«Завтра втечу в чуже місто і там осяду. Така в мене робота — час від часу вирушати і осідати на кілька місяців далеко від дому. Не кожному це підійде. Особливо, якщо найбільше на світі боїшся втратити будь-яку дорогу для серця дрібницю, що заповнює байдужу порожнечу навколо. Я не боюся. І в мене таких дрібниць нема. <…> Я довго, терпляче перебудовував, перекроював і перетрушував життя, перш ніж привів його в бойовий похідний лад. Тепер вона мобільна, компактна і надійна, як перевірена часом та численними офіцерськими відрядженнями стара батьківська валіза, захищена від ударів долі двома блискучими англійськими замками та міцними, як гільзи від гарматних снарядів, залізними набійками по кутах…»