«…книга насправді називається „Примітки до „Нескінченного глухого кута““ і складається з 949 „приміток“ до невеликого початкового тексту. тому чи іншому приводу. Розмір "приміток" коливається від афоризму до невеликої статті. Разом з тим «Нескінченний глухий кут» є все ж таки не збіркою, а цілісним твором з певним сюжетом і смисловою послідовністю. Це філософський роман, присвячений історії російської культури XIX-XX ст., а також долі «російської особистості» – слабкої та нещасної, але все ж таки ІСНУЮЧОЇ.

Структура «Нескінченного глухого кута» досить складна. Більшість «приміток» є коментарями до інших «приміток», тобто є «примітками до приміток», «примітками до приміток приміток» і т.д. Для зручності читачів публікується відповідний покажчик, вміщений наприкінці книги…»

Цю невелику статтю було написано мною 15 років тому для підпільного філософського гуртка, заснованого в університеті Дмитром Барамом. Гурток незабаром розпався. Почасти через слабкий склад (єдиною людиною, яка справді має відношення до філософії там був Ігор Маханьков, останній секретар Лосєва), частково через дуже погану обстановку в країні («андропівщина» і потім «черненківщина»). Доповідь про Розанова я так і не прочитав, у перебудовні роки перекручений шматок «Закругленого світу» був опублікований у журналі «Соціум», а повністю він публікується лише зараз. «Закруглений світ» був першим моїм твором, що «пішов по руках». З цього зерна виникла «Основна частина» «Нескінченного глухого кута», а потім і сам «Нескінченний глухий кут» («Примітки»). Чим «Заокруглений світ» і цікавий. Для мене, а може, й для вас…

Увага! Цей текст містить посилання на відповідні «примітки» гіпертексту, але в самому гіпертексті немає зворотних посилань до «Основної частини». "Основна частина" писалася набагато раніше і є монотекстом, орієнтованим на просте читання. Таким чином, поставлені тут посилання мають скоріше літературознавче значення і «нормальному читачеві» ними краще не користуватись.