Від сирого і смердючого дихання пса у Вітька ворушилося сальне волосся. Вони стояли один проти одного – людина, яка вмить розгубила всю свою перевагу, і одомашнена, зніжена, але все-таки звір, за кілька хвилин незбагненним чином людину підкорив. Справді - що можна зробити з цією строкатою громадою, якщо всі думки вона читає легше, ніж візерунок запахів біля міткового стовпа? Якщо пес не дозволяє дотягнутися ні до ножа, ні до палиці, а телефон скинув на підлогу одним ударом жилистої лапи і, хили в голову, прислухався до частих гудків? - Кому хотів зателефонувати? ментам чи живодерам? А? Ну ходімо. Маленька демонстрація того, що в тебе ніяких шансів не залишилося. Мокра паща зімкнулась навколо чоловічої гідності, і Вітек, позеленілий від страху, пішов за своїм собакою. Кобелю, щоб вести його таким переконливим способом, довелося нахилити голову.