Симона Ру, історик, фахівець із середньовічного Парижу, показує нам столицю Франції того часу, яка не була ні переплетенням брудних вузьких вуличок, ні ідилічним містом, акуратним і мальовничим, що ніби зійшло з мініатюри. Письменниця розповідає, як жителі орієнтувалися у місті, коли вулиці ще не мали назв, а карт та планів не існувало. На цій території суперничала одна з одною влада — король, церкви, монастирі, феодали, а грандіозні будівлі та величні споруди ще не були пам'ятками архітектури, а були зримими символами їхньої могутності. Під пером Сімони Ру відроджується жива картина Парижа, якого більше немає, але вже в ті далекі часи був провісником сучасного світу.