Якось я помітила, що люди часто говорять одні й ті самі фрази, не замислюючись... А ви таке помічали? Люди різні, а фрази однакові. Від частого вживання ці фрази стали звичними, майже еталонними ... А більшість таких еталонів - дурість. Чесно-чесно. Ми говоримо фрази, які вигадали не ми, але з якими зродилися з дитинства. Вони стали непомітними, ці фрази, і наше ставлення до себе і життя часто автоматично скопійовано з цих слів. "Не по Сеньці шапка". Ти не в казці живеш. «Сам гинь, а товариша рятуй!». І так далі. Звичні дурниці та дурні звички, від яких зводить зуби та згинає спину. Рабство, яке всередині нас. Дурність, яку ми не помічаємо. Адже в неї є анатомія. Ця книга написана для тих, хто живий. "Анатомія дурості" - друга книга в серії "Анатомій", в якій я намагаюся розповісти про Ігри, про те, як ми граємо і як грають нами, і про тому, як виграти".