Відверто викриваючи культ Терези, Гітченс детально описує природу та межі місії однієї жінки для бідних у світі. Він досліджує джерело статусу героїні, наданого албанській монахині, чиє єдине деклароване бажання — служити Богові. Він запитує, чи добрі справи Матері Терези відповідають будь-якій вищій меті, ніж потреба привілейованого світу бачити, як хтось десь робить щось для Третього світу. Він викриває псевдочудеса, ставить під сумнів придатність Матері Терези вирішувати питання про секс і репродукцію, а також повідомляє про версію святої повсюдності, яка забезпечує доброзичливі стосунки з диктаторами, корумпованими магнатами та засудженими шахраями.