У п'єсі «Торгівці», яка є театральною притчею, усне оповідання оповідачки супроводжується низкою німих сцен. Своєрідність п'єси — в оригінальному поєднанні цих двох вимірів, що утворюють єдине ціле лише під час показу вистави. Сцени проходять перед очима глядачів паралельно розповіді оповідачки, але не ілюструють його, а доповнюють чи навіть ставлять його під сумнів. Слова, що вимовляються героїнею, не мають об'єктивного характеру: вони можуть рішуче спростовуватися подіями, що відбуваються в цей час на сцені. За достовірність розповіді ручатися неможливо. Читач сам повинен буде уявити цей, ще неясний, бік вистави, і, завдяки своїй уяві, доповнити або навіть промріяти сенс притчі. Ж.П.