Дві дівчини стоять на мосту в очікуванні поїзда. Ось він наближається, ще, ще... Час! Аліса стрибає – туди, у прірву. А Міна… Міна не змогла зробити цей страшний стрибок. Тому що вирішила жити. Ця книга про те, наскільки важливо, опинившись на дні прірви, не залишитися там, а виштовхнути себе нагору. І ще про те, що коли з'являється людина, яка тебе розуміє, відчай можна стерти, наче непотрібні літери, написані крейдою на дошці. На правах реклами