Цей текст - переклад не Володарської, а І.А.Єгорова, відсутні у файлі тексти Борхеса перекладав Б.В.Дубін. 1985) - поета, романіста, фольклориста, перекладача, автора історичних романів і монографій з міфології - являє собою дослідження древніх релігій і міфів, пропущене через багату поетичну фантазію. Фахівці можуть не погоджуватися з методами і висновками Грейвса, але не можна не піддатися чарівності його дивовижного твору, який відтворює якийсь єдиний образ богині-матері, що лежить в основі всіх міфологій. смертельно блідим обличчям, червоними губами, вражаючим блакитом очима і довгим світлим волоссям. Вона може обернутися свинею, кобилою, сукою, лисицею, ослицею, ласкою, змією, совою, вовчицею, тигрицею, русалкою або огидною старою Каргою. Імен і прозвань у неї не злічити. У розповідях про привиди Її називають Білою Дамою, а стародавніх віруваннях від Британських островів до Кавказьких гір — Білою Богинею. Я не пригадаю жодного справжнього поета, починаючи з Гомера, котрий незалежно ні від кого не залишив би свого власного свідоцтва про неї. Можна сміливо сказати, що показником поетичного бачення є точність, з якою поет зображує Білу Богиню і острів, де Вона править. Ось чому, коли читаєш справжню поезію, волосся стає дибки, очі сльозяться, до горла підступає грудка, по шкірі бігають мурашки і холодніє спина. Справжня поезія — це заклинання Білої Богині або Музи, Матері всього сущого, сили, що з давніх-давен жахливою і бажаною, як паучіха або бджолина матка, чиї обійми несуть смерть. Роберт Грейвз, "Цар Ісус"