— Ти вагітна.— Моя вагітність тебе не стосується! — шепочу, ледве тримаючись на ногах від жаху, що сминає, прикриваю руками живіт.— О, ні, солодка! — підходить упритул, прибирає мої руки, уважно дивиться на те, що марно намагаюся приховати. В очах лід, на обличчі застигла сувора маска. Чоловік ледве тримає під контролем свій гнів.— Ти вагітна від мене. Можеш навіть не намагатися дурити! — цедить крізь зуби. Він усе зрозумів. Він знає. Емоцій так багато, забуваю дихати. Роблю крок назад, хочу втекти, але він міцно тримає за руки. Не дозволяє піти. — А мені потрібний спадкоємець. — зло виблискує очима, всередині паніка. - І ти мені народиш! А потім я його заберу!