— Від кого твої діти? — чоловік моєї молодшої сестри притискає мене до стіни. — Від мене?! — Ні! - нахабно брешу. Я ніколи не скажу йому правди. — Вони від іншого! — І де він? — упивається поглядом. — Поруч із тобою немає жодного мужика! — Це тебе стосується! - Ціжу крізь стиснуті зуби. - Іди до своєї вагітної дружини! А мене та моїх дітей дай спокій! — Якщо ці діти мої, то я про це дізнаюся! І ти пошкодуєш, що приховала їх від мене! Мій колишній покинув мене. Зрадив! Одружився з моєю молодшою сестрою! І поїхав. Я так сподівалася, що назавжди! Але я помилилася ... Через кілька років він повернувся. Оселився у моїй квартирі, став моїм новим шефом, обклав мене з усіх боків. І потребує тесту ДНК на дітей. Яких я народила від нього.