Про що б не писав красноярець Сергій Кузнєчихін — про рибалку, тайгу, поетів, робітників, забулдиг — відірватися неможливо. Яскраво, яскраво, соковито. Хоча часом хочеться заплакати за його героями, пошкодувати їх, поправити їхню долю… Публікуватися Кузнєчихін почав ще за радянських часів, але твори його, як у більшості письменників, що живуть у глибині Росії, на жаль, слабо відомі широкому читачеві. Можливо, книга «Охоронець», у якій зібрана проза різних років, зможе виправити цю ситуацію.