Клаус Фріцше був сином вчителя, фронтовика та інваліда Першої Світової, виховувався у дусі прусського мілітаризму та реваншизму. Не дивно, що таке виховання, успіхи Гітлера у відродженні Німеччини як потужної військової держави, здатної зруйнувати Диктат, стали благодатним підґрунтям для того, щоб Клаус і в 1943 р. безумовно вірив у перемогу тисячолітньої імперії під керівництвом фюрера німецької нації. Він був далеко не самотній у цьому. Отримавши атестат зрілості, у 1941-42 рр. вивчився на бортрадиста, став кандидатом в офіцери та інструктором. Щоб здобути звання лейтенанта, вирушив на Східний фронт. Був збитий над Каспієм, потрапив у полон, де провів шість років. Докладно описується життя німецького військовополоненого у радянських виробничих таборах. Фріцше навчався в антифашистській школі, але ці спогади не апологія перемоги комуністичного світогляду над проклятим нацистським чадом, а докладна і чесна історія звичайного німецького молодого хлопця в роки жахливої та великої війни.