До уваги читача пропонується переклад десятої книги «Шатапатха-брахмани» — найважливішої пам'ятки давньоіндійської релігійної думки кінця ведійського періоду (бл. VI ст. до н.е.). У розвитку ведійської літератури книга X, що отримала назву «таємницею», маркує собою поворотний пункт, за яким починають уже проглядати майбутні контури упанішад у їхній закінченій жанровій визначеності. Передмова присвячена спільній проблемі розуміння інокультурного тексту, як вона бачиться автору. Вступна стаття стосується основних змістовних особливостей десятої книги, що відрізняли її від решти тринадцяти книг «Шатапатха-брахмани». У примітках обговорюються текстологічні питання та наводяться відомості, необхідні для прояснення логіки розгортання тексту.