Вокзал – це серце міста; це місце почуттів: болі та радості, очікувань та мрій; це місце прощань і зустрічей... Так само, як і в житті, тут ми розлучаємося з одними людьми і зустрічаємося з новими: людина змінює людину, як на коліях змінюють один одного потяги, які схожі на довгі стрічки. Ними зазвичай прошивають наше серце люди, які стають частиною нашого життя, частиною нашого шляху. Але буває так, що ми розлучаємося з ними… І тоді їхні поїзди їдуть далеко, а шляхи звільняються для інших стрічок, почуттів та людей.