Уявіть, що ви – висхідна зірка вітчизняної вірусології. Ви молоді, подобаєтеся дівчатам і нещодавно примудрилися врятувати людство від смертоносного вірусу, над розгадкою якого марно билися найкращі мікробіологи сучасності. Вас показують по телевізору, вас запрошують на наукові симпозіуми, закордонні колеги заздрять вам білою заздрістю… Тільки жити вам залишилося рівно три місяці. Тому що з таким діагнозом на цьому світі довго не затримуються.

А тепер уявіть, що ви – середньовічний барон впливової та процвітаючої держави. Ви перебуваєте в особистій охороні його величності, ви колишній лицар Золотого Щита, ваш рід давніший за королівський, вам ще немає і тридцяти… Тільки життя для вас не має жодного сенсу. Тому що ви втратили найдорожче, що у вас було, а разом з цим – віру і здатність відчувати. Виходить, і жити нема чого, і чекати вже нічого. Вихід один: камінь на шию – і у воду! Зазвичай так усе й закінчується. Але в нашій історії з цього все почалося…