Книга російського християнського письменника і богослова Павла Євдокимова, який жив у Франції, "Жінка і порятунок світу" добре відома на Заході, де вона вперше була опублікована в 1958 році французькою мовою. До теми жінки російське богослов'я, на жаль, зверталося і в минулому, і в сьогоденні досить рідко. Автор намагається осмислити призначення, роль та місце жінки в історичному онтологічному та есхатологічному контексті. Він пише впевненими мазками, вміло користується святоотцівською спадщиною та працями сучасних православних та католицьких богословів. Безперечна ерудиція і гарне знання джерел можуть створити враження, що в його книзі розкривається церковне вчення. Звичайно ж, це не так. У чудовій роботі “До питання про “Filioque” (СПб. 1913 р.) наш видатний церковний історик Василь Болотов (f5 квітня 1900 р.) дає чіткі критерії розрізнення теологумена та приватної богословської думки та проводить їхню відмінність від догмату. , — каже він, — зміст теологумена — лише ймовірний, це — богословські думки святих отців єдиної нерозділеної Церкви. Від теологумена я відрізняю досить різко богословські думки. Це лише приватні думки тих... хто не більше як тільки богослови... Кожен російський богослов є по суті представником лише своєї особистої думки... і якщо я свої приватні думки вибираю... з кола богословських думок, я відповідаю за них як за свої власні здогади". З подібною приватною думкою та здогадками ми якраз і маємо справу у Євдокимова. А якщо це так, то з його ідеями можна не погоджуватися і полемізувати. Така творча полеміка, здається, і стала б важливим і корисним результатом публікації російською мовою багато в чому спірної книги. Протоієрей Володимир Башкиров, м. Мінськ