Іноді ви досягаєте точки, за якою так далі не може продовжуватися, інакше кажучи, точки неповернення. У той день, коли я побачила, як мій чоловік вбиває жінку, вагітну його дитиною, я не просто досягла цієї точки. Я вибухнула як магазин, повний цих точок, випущених кулями зі ствола автоматичного АК-47. Буквально. Я більше не його американська принцеса, не його рабиня. Тепер я вбивця, що ховається від переслідування. Мене звали Брайлі Картер Олівейра, і такою була історія.