«Коли я голодна, мене не можна пускати в магазин, де хижо дивляться з полиць продукти. Добре б я вибирала дивні речі, які потім лякатимуть у холодильнику постійних його мешканців. Але я купую КОНСЕРВИ, причому в промислових масштабах, тут можна, звичайно, просто все пояснити — запаси і жадібність. Коротше, я перетворююсь на гігантську білку і починаю готуватися до важкої зими. Закінчується це сумно: щорічно ящиками вирушають на сміттєзвалище банки з малосимпатичними смаками. Там багато оцту, тут просто незрозуміло, що спочатку було замучено і закручено, це взагалі не подобається нікому. Тому висновок: готувати улюблене самостійно. Хто не виймав вишневі кісточки для варення, у того не було дитинства! Про кабачкову і баклажанну ікру на тостах гарячого хліба при раптових гостях мені теж не треба нічого пояснювати. »? І ти їдеш з дорогоцінним рецептом. Я багато часу збирала скарби в цю книгу, років п'ять чи шість. Тут найкраще: те, що може зберігатися місяцями і тішити вас довгими-зимовими, але також висока ймовірність того, що до банок воно не встигне дістатися, перевірено багато разів. Моє динне кавайонське варення живе кілька днів на плиті і чудово зникає прямо з мідного таза. І злочинців не зловиш. Відвернешся і де, де воно? Сподіваюся ви будете суворішими. Отже: консервуємо, ховаємо все в прохолодне темне місце, ключі нікому не даємо, а потім заплющуємо очі і згадуємо чудове літо!» кого раптом образила!»