Зараз 1900 рік, плюс-міну кілька років. Подружжя Вайкаїв — їх називають Мати й Батько — живуть у Шарсегу, глухому містечку в провінційному центрі Австро-Угорської імперії. Кілька років тому батько пішов на пенсію, щоб присвятити свої дні генеалогічним дослідженням і химерним питанням геральдики. Мати веде будинок. Обоє в захваті від своєї доньки Жайворонка. Нерозумна, позбавлена фантазії, неприваблива та незаміжня Жайворонок готує та шиє для своїх батьків і закріплює безперестанну нудьгу їхнього життя. Тепер Жайворонок від’їжджає, правда, лише на тиждень, але тиждень, який безкінечно позіхає для її батьків. Що вони будуть робити? Перш ніж вони це усвідомлюють, вони їдять у ресторанах, знову зустрічаються зі старими друзями, відвідують театр. І це лише прелюдія до батьківського вечора в клубі Panther, про який чим менше говорять, тим краще. П’яний, у світанку, батько дивує себе та матір своїми справжніми, прихованими, невимовними почуттями до Жайворонка. Потім Жайворонок повертається. Чи існує світ поза повсякденною суєтою та повзучими життєвими розчаруваннями? Кришталева проза Коштолані, ідеальний комічний момент і глибока людська симпатія створюють спокусливу красу, яка лежить по той бік невиправно звичайного. З цього приводу «Жайворонок» — не що інше, як чарівна книга.