Напевно, всім нам, військовослужбовцям у запасі або у відставці, які наважилися сфотографувати свої спогади про пройдену службу, треба пам'ятати, що ніяких власних коштів нам не вистачило б для придбання в особисту власність тих матеріальних цінностей, управління якими нам довірялося в державних інтересах. . І ніколи надалі нам не вдасться зібрати разом своїх колишніх товаришів по службі. Все це та основа, на якій базуються наші спогади. Так, ми були обмежені рамками статутів та відповідальністю за людей та техніку, але всередині цих рамок свободи реалізації вимог статутів було достатньо, бо хід військової служби можна формалізувати лише зовні, а внутрішньо він у кожного був своїм. Тому наші спогади про військову службу у різних родах військ та на різних посадах як неповторні, так і суб'єктивні. Нам, офіцерам збройних сил сімдесятих, вісімдесятих років пощастило — ми застали розквіт Армії, Авіації та Флоту Радянського Союзу.