«Архіпелаг ГУЛАГ», Біблія, «Тисяча і одна ніч», «Над прірвою в житі», «Лихо з розуму», «Коник-Горбунок»… На перший погляд, ці книги ніщо не поєднує. Проте вони мають спільну долю — бути під забороною. Історія світової літератури знає безліч прикладів табуйованих творів, визнаних з тих чи інших причин «небезпечними суспільству». Прикро, що навіть у 21 столітті ця проблема не перестає бути актуальною. «Сатанинські вірші» Салмана Рушді, засудженого 1989 року до страти духовним лідером Ірану, досі не друкуються у більшості країн, а автор змушений ховатися від переслідування у Британії. Поки існує нетерпимість до вільного вираження думок, цензура й надалі знищуватиме шедеври літературного мистецтва. Ця збірка містить історії про 100 книг, які заборонені або зазнали цензури з політичних, релігійних, сексуальних чи соціальних мотивів. Доля кожної такої книги справді трагічна. Їх не дозволяли друкувати, скорочували, проклинали у церквах, спалювали, прибирали з бібліотечних полиць та магазинних прилавків. На авторів подавали до суду, висилали із країни, їх ображали, принижували, утискували. Багато з них були страчені. У різний час заборонялися найбільші літературні твори. Серед них: «Страдання юного Вертера» Гете, «Доктор Живаго» Пастернака, «Квіти зла» Бодлера, «Улісс» Джойса, «Пані Боварі» Флобера, «Демон» Лермонтова та інші. Відомо, що російська література постраждала, головним чином, від політичної цензури, яка успішно діяла як за часів царської Росії, так і за часів Радянського Союзу. і людині ще довго доведеться вчитися поважати думку та думки інших людей.