У книжці розглядаються п'ять оповідань І. А. Буніна 1923 року, написаних у Приморських Альпах. Утворюючи подобу ліричного циклу, вони визначають поетику Буніна 1920-х років і досліджуються на тлі його дореволюційної та пізньої творчості (аж до «Темних алей»). Запропоновані в книзі аналітичні описи дозволяють внести нові аспекти в розуміння ліризму, вособливості там, де йдеться про простор-час тексту, про лімінальності, про співвідношенні в художньому тексті «я» і том-не-я», прояв. Додаток містить філософсько-теоретичні узагальнення, що стосуються розуміння історії, ліричного сюжету і часу в російській культурі 1920-х років.