В епоху Просвітництва вважалося, що наука розвивається самостійно, незалежно від культурного оточення. Але вивчення історії науки показало, що взаємини науки та культури влаштовані складніше. Формулюючи гіпотези, вчені керуються не лише науковими фактами, а й різноманітними ідеями, що витають у повітрі епохи. Культура, релігія і навіть політика впливають розвиток науки. Більшість учених зі шкільного підручника фізики були атеїстами. Коперник та Паскаль, Галілей та Кеплер залишалися глибоко віруючими християнами. І водночас їх світогляд відрізнявся від поглядів сучасників як у науковому, і у релігійному плані. Ця відмінність призводила до конфліктів, найвідоміший із яких – справа Галілея. Але ці конфлікти набагато глибші, ніж "війна науки з богослов'ям". Ця книга присвячена історії розвитку сучасної науки в рамках європейської культури: від виникнення феномену грецької філософії до створення сучасної науки у XVII столітті.