Дія розгортається напередодні перебудови в забутому богом курному і брудному провінційному гарнізоні, загубленому в пісках Туркестану в період війни в Афганістані. Містечко розташоване на задвірках Радянської імперії: безпросвітна туга, безліч побутових проблем, складні міжнаціональні взаємини, службовий глухий кут для молодших офіцерів, повна відсутність подальших перспектив... Розповідь може здатися вигадкою, глузуванням або навіть знущанням над армією. Такого, мовляв, за часів побудови соціалізму не могло статися, а моральне обличчя радянських людей завжди було зразковим. На жаль, хочете – вірте, хочете – ні, але все викладене на цих сторінках – найчистіша правда. Життя офіцерів та їхніх сімей – це і комедія, аж до фарсу, і драма, аж до справжньої трагедії із шекспірівськими пристрастями. Всього потроху. Але все це було… Про що розповідь? Про те, чого потрібно соромитися, і про те, чим можна пишатися, як подивитися. Суть твору – не все золото, що блищить, а серед «розгильдяїв» зустрічається чимало надійних та порядних хлопців. Головний герой лейтенант Микита Ромашкін у цьому гарнізоні служить, живе, закохується та веселиться. Зрештою майже всі учасники оповідання потрапляють на війну, яка йде поряд, за річкою, в Афганістані…Склад автора емоційний і яскравий, стиль відрізняється дивовижною жвавістю. Радимо прочитати молоді, щоб знали, ветеранам-афганцям, щоби згадали, і всім, усім, усім, хто любить гарні книги.