П'ятнадцятирічного Джо Мартіна літо 1977 року несе панк-рок і реггей, дискотечних дівчаток, пиво в пабах і крадені машини. Життя прекрасне — поки його не поб'ють і не кинуть у канал із найкращим другом Смайлзом. Стрибок вперед - 1988 - і Джо їде додому на Транссибірському експресі. Після трьох років роботи в барі Гонконгу він згадує злети та падіння минулих років і упокорюється з трагедією. Стрибок у 2000-му. Він непогано влаштувався – заробляє на життя ді-джейством, продає записи та квитки на бої. Все чудово — поки перед ним не з'являється обличчя з минулого, і він знову залишається віч-на-віч із кошмаром тієї ночі 1977-го. Настав час ховати скелети.