Срібне кольє з піщаною трояндою дістається Соні Артиновій у спадок. І дуже їй підходить: колір піску має її волосся та очі. Вона вважає їх невиразними, як, втім, і себе саму, позбавлену яскравих емоцій та сильних почуттів. Соня живе ніби в анабіозі - опік, отриманий від першого кохання, виявляється настільки болючим, що нікого і нічого не хочеться їй впускати більше у своє життя. І здається, що все змінює випадок… Але Соня не знає, що різкі повороти у долі – спадкова риса. Її прабабусі довелося змінити Німеччину на Росію, Крим на Бізерту, археологічну експедицію на полон у туарегів, Алжир на Париж... І справа не в полюванні зміни місць. А в реакції на зло та в прагненні захистити від нього головні життєві цінності.