Спогади революціонера та публіциста Василя Васильовича Водовозова (1864–1933), що охоплюють період із 1880-х і до кінця 1917 року, публікуються вперше. Починаючи з колоритних описів тюремного та посилального побуту, мемуарист розповідає про історію своєї участі у визвольному русі, співробітництво з газетами та журналами демократичного спрямування, про діяльність у Трудовій фракції Державної Думи, а також стосунки з політичними діячами того часу. Серед знайомих В.В. Особливий інтерес представляє критичний портрет В. І. Леніна, з яким автор тісно спілкувався у молодості. Як доповнення у книзі представлений щоденник 1919-1920 років, що описує драматичний побут радянського Петрограда: продовольчі картки, дефіцит дров, одягу та продуктів харчування, обшуки та репресії. У післямові простежується подальший життєвий шлях Водовозова, який закінчився трагічною смертю на еміграції.