Вибачте за назву! Коли я прочитав те, що ви прочитаєте на наступній сторінці, мені стало трохи не по собі. Мені не подобаються такі слова, навіть із зменшувальним чи ласкавим суфіксом. Колись мені довелося вжити (крилатий, між іншим) вираз «вічний жид» і я отримав прочухана від читача. Жида не рятує вічність. І тут я опустив очі на наступний рядок і прочитав: «Мемуар». Це пом'якшило незручну назву. Я завжди мав слабкість до слів, яких немає в жодному словнику, і це було саме таке слово. Воно існує лише у множині, маючи на увазі безліч подій. Але автор молодий, подій у його житті трохи, можливо, краще обмежитися єдиним? Згодом, з плином часу, автор накопичить події і напише мемуар, потім ще мемуар, і в результаті у нього вийдуть мемуари. Чому я сміюся, братики? Може, згадав щось смішне? Якийсь анекдот чи розповідь Зощенка? Ні, я сміявся саме з того, що читав. Мемуар виявився і смішним, і сумним, і різним, але завжди захоплюючим. Мені здається, що цей мемуар, нехай навіть у однині, принесе і читачам таке ж задоволення, яке приніс мені. Хоча за всіх читачів ручатися не можу. Навіть нобелівський лауреат Андре Жід не міг ручатися за всіх читачів. До речі, він зовсім не той, яким його представляє прізвище, він тільки народився в сім'ї юриста. Нехай вас не бентежить велика кількість крапок усередині слів. Вони свідчать про ерудицію автора і водночас про його делікатність. Того ж він чекає і від читача. Фелікс Кривін