Алекс було всього сім років, коли вона зустріла Блакитноокого. Хлопчик став її першим другом і… посібником у злочині! Стоячи біля акваріума з лобстерами, Алекс зненацька зрозуміла, що чує їхню балаканину. Вони благали про свободу, і Алекс дала їм її. Яке ж було здивування, коли їй повідомили, що лобстери не говорять, а Блакитноокого не існує. Минуло десять років. Щодня Алекс став нагадувати американські гірки: спочатку підйом, а потім стрімке падіння. Вона вела звичайне життя, але, як і раніше, сумнівалася у всьому, що бачила. Друзі, знайомі, вчителі могли бути лише вигадкою, грою її розуму. Алекс сподівалася, що у новій школі все зміниться, але сталося неймовірне – вона знову зустріла Блакитноокого. І не просто зустріла, а щиро покохала. І тепер їй найболючіше відповідатиме на головне питання – справжнє воно чи ні.