Танкова дивізія СС «Вікінг» (5. SS-Panzer-Division «Wiking») по праву вважалася одним із найбоєздатніших есесівських з'єднань, першою та найкращою з «іноземних» частин Третього Рейху, лідером «гітлерівського інтернаціоналу». Створена перед нападом Гітлера на СРСР, ця дивізія була укомплектована не лише німцями, а й волонтерами з Голландії, Бельгії, Данії, Норвегії, Фінляндії, Швеції та Швейцарії – у повній відповідності до нацистського гасла про «Хрестовий похід Європи проти більшовизму». і до останнього дня Великої Вітчизняної війни есесівці з «Вікінгу» воювали на Східному фронті — Житомир та Сталіно (Донецьк), Міус-фронт та Дон, битва за Кавказ та запеклі оборонні бої в Україні, розгром під Черкасами, де дивізія втратила більше половини особистого складу, і останній німецький наступ на Будапешт… Але ні добровольці з усієї Європи, ні накопичений бойовий досвід, ні новітня військова техніка не врятували «хрестовий похід на Схід» від провалу, а дивізію «Вікінг» — від остаточної поразки та ганебної капітуляції у травні 1945 року.