Виргілію тридцять років. Він має незвичайне ім'я, незвичайний будинок, незвичайні друзі і великий досвід любовних розчарувань. Він давно примирився з таким станом справ, але колись йому зателефонувала Клара і заявила, що між ними все скінчено,— не на жарт злякався. «Невже прорвалася тонка грань між дійсністю і вигадкою?» Справа в тому, що жодної Клари він не знав. Що це жарт? Чи провали у пам'яті? І як же йому тепер жити… без Клари? Як завжди, дотепно, парадоксально, красиво. Висока оцінка критиків, які виявляють у його творчості і «бальзаківський дух», і відлуння «вольтерівської традиції», і дотримання завітів Оскара Уайльда... з думкою публіки збігається в головному: читати — одне задоволення!