Книга, що лежить перед читачем, по-справжньому гостра і злободенна, хоча, на перший погляд, порушує питання нашого минулого. У чому підґрунтя страшного для російських партійних кадрів Ленінградської справи 1949-1950 років? Чому практично всі слідчі, які його вели, було розстріляно, причому вже після смерті Сталіна? Чому скрізь звучить тема сталінських репресій, а про жорстоко пригнічену хвилю народних виступів часів хрущовської «відлиги» та про радянську «криваву неділю» в Новочеркаську 1962-го пишуть дуже скупо? І вже зовсім глухо мовчать про небажання І.В.Сталіна перетворювати СРСР на сировинного донора для інших країн. У книзі Олексія Чичкіна цілком доказово спростовується кліше, що, мовляв, в економіці, зовнішній торгівлі і внутрішньополітичній системі СРСР «все було добре», але прийшов до влади Горбачов і зруйнував країну. Виходить, що було достатньо лише 5–6 років, щоб такі потужні держава та структура, як СРСР та КПРС, канули в небуття? Минуло вже 20 років з часу розпаду СРСР, але наслідки цієї події не можуть не позначатися на Росії та інших країнах колишнього Радянського Союзу досі.