Інтенсивні, хоч і короткочасні заняття Пастернака музикою і потім філософією, що передували його входження до літератури, розглядаються в книзі як визначальні координати духовного світу поета, на перетині яких виникла його творчість. Його третім, настільки ж універсально важливим виміром визнається відданість Пастернака до «побуту», тобто безпосередньо даної, неопосередкованої і невідфільтрованої свідомістю дійсності. Відтворення образу цієї «первинної» дійсності стає для Пастернака кардинальним філософським і етичним завданням, досяжним лише засобами поезії, і лише на підставі глибинного трансцендентного «ритму», втілення якого є музикою. Підхід до творчості Пастернака з погляду його духовних підстав дозволяє виявити складний філософський зміст у тому, що на поверхні виглядає простим чи навіть банальним, а з іншого боку, виявити запаморочливу простоту безпосереднього враження у кубистичній утрудненості образів його ранньої лірики та прози.